Закон довгих рук: якщо вкрали давно — вже не крали

У кожній революції рано чи пізно з’являється свій ідеолог — людина, яка приходить до мас і пояснює, чому чорне — це біле, а крадіжка — це інвестиція. В Україні таку місію на себе несподівано взяв Олександр Конотопський — підприємець, мільйонер, засновник Ajax Systems, компанії з виробництва охоронних систем. Людина, яка збудувала потужний бізнес на принципі захисту власності, тепер активно просуває закон, що дозволяє… не захищати власність.

Ідеолог добросовісного віджиму

У своїй колонці для Forbes Олександр Конотопський вийшов не як технократ чи інвестор, а як проповідник. Заявив, що якщо ви проти закону №12089 про «добросовісного набувача» — значить, ви комуніст. Мовляв, або за ринок, або за серп і молот.

Іронія в тому, що саме цей закон — найчистіше втілення неоліберального більшовизму, де стару власність можна забрати і узаконити, якщо вона пройшла через достатньо багато рук і минуло 10 років.

Це ж класика революційної легітимізації: спершу — віджати, потім — перепродати, потім — проголосувати, потім — написати колонку, а далі — збудувати «капіталізм нового типу».

Ajax Systems: охороняємо все, крім вашого заводу

У Конотопського немає політичної партії, але є охоронна імперія — Ajax Systems, яка успішно продає сигналізації в десятках країн. Це символ українського hardware-відродження: крутий дизайн, складна електроніка, нові ринки. Усе прекрасно.

За винятком одного: компанія з охоронних систем має засновника, який публічно підтримує законодавче право «віджати» вашу нерухомість — якщо достатньо почекати.

Уявіть, що Ajax охороняє вашу нерухомість. Потім приходить аферист, оформляє фіктивне дарування, перепродає, перепродає, ще раз перепродає — і через 10 років новий «власник» каже:

«А я добросовісний набувач. Закон зі мною». А хто не згоден — той більшовик, — підтвердить Конотопський.

«У США ж так само!» — Ні. У США не так

Конотопський згадує Америку як еталон капіталізму. Але саме в США поняття «добросовісний набувач» не захищає того, хто отримав майно внаслідок злочину. Навіть якщо він не знав.

У США суд скасує угоду, поверне власність і ще зобов’яже виплатити компенсацію. Тому там є ринок, а не криваве казино в реєстрах.

У нас же план простий: спочатку віджати через схему, далі — 10 років посидіти тихо, а потім — заявити про «інвестклімат». Закон №12089 — це юридичне оформлення цієї ідеології.

Коли крадіжка стає «стабільністю»

Конотопський став обличчям цілої епохи, де головне — не справедливість, а «прогнозованість». Його логіка проста: краще вже хай украдене залишиться в руках останнього покупця, ніж повертати попередньому власнику. Бо інакше — хаос.

Це і є ринковий більшовизм. Порядок, побудований на злочині, але закріплений юридично.

П’ята колона у святих ризиках

Коли Конотопський говорить про «ризики для інвестора», він має на увазі не того інвестора, який побудував щось, а того, хто випадково купив крадене. Закон його захищає. А от реальний інвестор, який втратив актив через схему, — він тепер не ризик, а витратний матеріал.

Бо ідея проста: не власність святе, а спокій рейдера.

Закон №12089: меморандум про капітуляцію

Цей закон: не повертає справедливість; не захищає підприємців, які будують бізнес; не карає чиновників, які сприяли віджимам; не дає гарантій малим інвесторам. Але він чудово легалізує результати рейдерства, якщо минуло 10 років.

Якщо це не реінкарнація совкової логіки — то що?

Конотопський перевертає капіталізм з ніг на голову.

Він говорить мовою ринку — про конкуренцію, інвестиції, довіру до власності — але використовує її не для захисту, а для амністії рейдерства.

Його аргументи про «захист приватної власності» насправді стосуються лише того, хто останній отримав актив — байдуже, як саме його передавали, скільки разів продавали й чи був перший власник жертвою шахрайства.

Якщо минуло десять років — вибач, держава тепер називає злодія добросовісним.

Усе це подається під соусом «економічного зростання» й «успішного підприємництва», але по суті — це пострадянська легалізація краденого через формальну процедуру. Не капіталізм, а його імітація з рейдерським обличчям.